13 листопада Батурин зібрав усіх небайдужих українців, щоб вшанувати пам'ять героїчних оборонців та мирних його мешканців, які віддали свої життя за незалежність України в 1708 році. По-особливому велично прозвучав Державний Гімн України. Літію за загиблими відправили настоятель Свято-Покровської церкви, митрофорний протоієрей о. Роман та настоятель парафії Успіння Пресвятої Богородиці м. Бахмач, ієрей отець Володимир.

Вшановуючи пам'ять усіх, хто віддав своє життя за Україну, посадовці, представники політичних партій, громадських організацій, учнівська молодь поклали квіти до підніжжя пам’ятного знаку жертвам Батуринської трагедії 1708 року.

Про події давнини учасникам зібрання розповіли працівники НІКЗ "Гетьманська столиця" та гуртківці Національного заповідника "Батуринський курінь".

До громади звернувся голова райдержадміністрації Віктор Міщук, який наголосив, що 1708 року російський царизм знищив українську державність та її збройні сили, але йому не вдалося розтоптати свідомості народу та його віковічного прагнення до волі. Історія повторюється, Україна знову зазнає агресії з боку Росії, але справжні патріоти, українці не мають права піддаватися розчаруванню чи зневірі. Керівник району закликав кожного докласти максимум зусиль задля перемоги над ворогом та гідного майбутнього Української держави.

Нікого не залишив байдужим щирий та проникливий виступ Олени Белеванцевої, матері загиблого на Сході України воїна – Володимира Близнюка. І ніби передаючи почуття матері та багатостраждальної неньки-України полинула майданом, над звивистою рікою Сейм, тужлива пісня про трагедію Батурина у скорботному співі кобзаря.

Незважаючи на всі випробування, Батурин зміг відродитися, і сьогодні це - знову гордість Чернігівшини та України.. Тема Батурина завжди була близькою і для митців багатьох поколінь. Доказом цього був виступ художника-різьбяра з Черкащини, Василя Гелатка, який подарував заповіднику неймовірне полотно "Гетьман Іван Мазепа".

Промовистим був і виступ Академічного народного хору Чернігівського обласного філармонійного центру та центру фестивалів і концертних програм під керівництвом Заслуженого працівника культури України Володимира Коцура.

Без перебільшення, сьогодні Батурин, а саме: цей пам’ятний знак є своєрідною візитівкою міста, місцем паломництва для всіх патріотів України. Саме тут люди замислюються не лише над гіркими сторінками нашої історії, нелегким сьогоденням, а й стверджуються у думці, що лише в єдності та духовності сила українського народу.

Історична довідка

Під час Північної війни між Швецією і Росією (1701-1721), яка велася за володіння узбережжям Балтійського моря, український гетьман Іван Мазепа, підлеглий московського царя Петра І, перейшов на бік короля Швеції Карла ХІІ. Щоб помститися за це, 30 жовтня 1708 р. московський цар віддав наказ знищити гетьманську столицю – Батурин. Виконувати це завдання вирушив фаворит Петра І, князь Олександр Меншиков.

Оборону Батурина очолив сердюцький полковник Дмитро Чечель. Козаки відхилили пропозицію росіян скласти зброю. Батурин був добре укріпленою фортецею, мав належний запас продовольства і боєприпасів і міг витримати тривалу облогу. Однак у ніч на 2 листопада (за новим стилем – 13 листопада) один з полкових старшин Прилуцького полку Іван Ніс зрадив козаків, показавши російському війську таємний хід, що вів у фортецю. Московське військо, скориставшись цим підземним ходом, вступило у місто. Козаки чинили запеклий опір, однак стримати натиск росіян їм не вдалося.

Захопивши місто, Меншиков наказав спалити Батурин з усіма його жителями "іншим на приклад". Живими росіяни залишили лише окремих представників козацької старшини, щоб потім їх жорстоко стратити.